Вчені з Університету Амстердама, Кембриджу та Університету Нового Південного Уельсу розробили новий тип активних матеріалів, здатних до саморуху — повзання, ходьби і навіть копання — без центрального керування. Ці структури складаються з простих компонентів: стрижнів, гумових з’єднань і малих моторів, які створюють несиметричні взаємодії. Це дозволяє матеріалу самостійно згинатися, 'клацати' і рухатися, імітуючи механічну поведінку живих систем.

Два дослідження, опубліковані в PNAS і Physical Review X, показали, що активність матеріалу може виникати не на рівні окремих елементів, а на рівні їхньої взаємодії. Цікаво, що сильніша активність окремих моторів не завжди призводить до більшої рухливості всієї системи — іноді навпаки, вона пригнічує загальну відповідь, що порушує класичні уявлення про масштабування механічних властивостей.

Ця робота відкриває шлях до м’яких роботів, які можуть працювати в складних середовищах — у тілі людини, під водою чи серед завалів. Натомість жорстких механізмів, такі роботи будуть використовувати 'механічний інтелект' — поведінку, закладену в саму структуру матеріалу. Поки це фундаментальні експерименти, але вони закладають основу для майбутніх адаптивних систем.