Дослідження 2026 року змінили уявлення про сенесцентні клітини — так звані «клітини-зомбі». Раніше їх вважали виключно шкідливими: вони не вмирають, але виділяють запальні сигнали, що посилюють старіння та хвороби. Проте нові дані показали, що не всі такі клітини однакові. У певних умовах вони виконують захисні функції — допомагають загоювати рани, обмежують поширення пухлин і підтримують гомеостаз тканин. Це ускладнює стратегію антивікової терапії, оскільки масове знищення таких клітин може пошкодити організм.

Дослідники з Cedars-Sinai виявили, що сучасні сенолітики видаляють лише 30–70% сенесцентних клітин, залишаючи «стійкі» підтипи, які можуть активуватися пізніше. У той же час команда UCLA довела, що видалення сенесцентних макрофагів у мишей з жировою хворобою печінки зменшувало запалення та відновлювало тканини навіть без зміни дієти. Це вказує на потенціал цільової терапії.

Науковці тепер працюють над точнішими підходами: використанням аптамерів для ідентифікації конкретних підтипів клітин і розробкою «сеносенсибілізаторів», що роблять стійкі клітини вразливими. Майбутні втручання, ймовірно, будуть персоналізованими — враховувати тип клітин, тканину та стан пацієнта.